Історія гімназії
Моє село-в дзвіночках польових,
У голубих просторах Саксагані,
В садах вишневих і у зорях чарівних,
Моєму серцю близьких і коханих,
Моє село-то чарівна роса
І думка , що у далеч лине,
То чистая джерельна вода,
Яка тече по жилах України.
В.Черничко
Наша школа знаходиться у центрі села Ордо-Василівка, що розташоване на березі мальовничої річки Сакса гань. Про яке так образно сказано у вірші молодої поетеси Вікторії Черничко.
В Ордо-Василівці вперше відкрили школу в 1872 році.
Приміщення школи мало глинобитну хату, в якій навчалося до десяти учнів, здебільшого хлопчики.
В 1911 році цю школу перетворили на земське однокласне училище.
На кошти земства було побудовано нове приміщення школи, яке і до цього часу слугує мешканцям Ордо-Василівської сільської ради (в цьому приміщенні зараз знаходиться і працює магазин).
Після революції 1917 року і встановлення радянської влади отримала розвиток і сільська школа.
В 1924 році вона стала семирічною. У цьому ж році за ініціативи комсомольців села при школі була створена піонерська організація.
В 1938 році семирічну школу реорганізовано в середню.
В 1940-1941 роках у школі навчалося 539 учнів. Директором школи був призначений Гуцаленко Михайло Андрійович.
Під час окупації 1941-1943 роки школа майже не працювала. Були спроби селян організувати роботу школи та закінчилися невдало. Працювала лише початкова школа.
Вчителі в основному відмовлялись працювати. На це були причини, зумовлені вимогами окупаційної влади.
Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників школа відновила свою роботу.
До 1971року директором школи був Кобиляцький П.А., а з 1972р. по 1980р. школою керував БіленкоВ.Х.
З 1981р по 1990р директором був СафоненкоП.П.
В 1974-1975 роках на кошти колгоспу «Росія», головою якого був Дубрівний О.В. було побудовано нове приміщення школи з односкатним смоляним дахом, яке опалювалось твердим паливом. Це двоповерхова будова з великими стандартними кімнатами (50 метрів квадратних кожна), фізичним і хімічним кабінетами, майстернею для навчання учнів по дереву і металу, спортивним і актовим залом, бібліотекою, їдальнею. З 1976 року школа працює за кабінетною системою.
З листопада 1992р. колектив школи очолила ЧерничкоА.В.
За стараннями директорки А.В.Черничко у 1995році школу було газифіковано. У 1999 році було реконструйовано дах школи і встановлено шатрове покриття шифером. Завдяки керівникам фермерських господарств, які знаходяться на території сільської ради у 2003році замінено теплотрасу школи. У 2004 році спільними зусиллями колективу школи і громадськості села було побудовано нову автономну котельню з сучасним обладнанням. Восени 2005 року із зароблених учнями коштів на полях ТОВ «Регул» та агрофірми «Саксаганський» до школи було підведено водопровід та замінено каналізаційну систему.
У зв’язку з програмою комп’ютеризації сільських шкіл та за сприяння депутата Верховної Ради Колісника М.Д. у 2004 році школа отримала сучасний комп’ютерний клас в кількості семи комп’ютерів, що дало змогу вчителям проводити уроки з комп’ютерною підтримкою, а учням формувати навички інформаційної культури.
У школі функціонує літературно-краєзнавчий музей, який було відкрито в 1989 році до 175-річчя з дня народження Великого Кобзаря учителем – методистом української мови та літератури Черичко Антоніною Володимирівною. Музей став центром національно-патріотичного виховання школярів. Він знайомить із творчістю Великого Кобзаря та заслуженого художника України – Ф.С.Панка. На базі музею проведено сотні екскурсій, проводились обласні і районні семінари, виставки, зустрічі з письменниками, художниками Придніпров’я. Щорічно проходять Шевченківські тижні, а до ювілеїв –місячники, в ході яких проводяться різноманітні конкурси, виставки, літературні конференції, літературно-музичні композиції.
Усе це сприяє відродженню й розбудові національної системи освіти й вихованню підростаючого покоління, формуванню особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, щоб мати право з гордістю
повторити знамениті слова Т.Шевченка:
« Історія мого життя є частиною історії
моєї Батьківщини».
